GIS i teledetekcja

Rodzaje GIS
WebGIS – aplikacje GIS, pozwalają na korzystanie z bardziej zaawansowanych funkcji, niż w WebMap. Użytkownik ma możliwość mierzenia odległośći, zaawansowanych wyszukiwań.
Online GIS – aplikacje GIS, które posiadają funkcjonalność GIS, jednak wymagają połączenia z internetem.
Globalny układ spółrzędnych terenowych (np. długość, szerokość geograficzna) pozwala na odwzorowanie położenia obiektów w terenie.

Układy współrzędnych
Układ 1992/EPSG:2180
W skali poniżej 1:10000/ Jest jednolity dla całej Polski (brak wydzieleń na pasy względem południków środkowych)
Układ 1965 Zastąpiony ostatecznie w 2009 roku przez układ 2000. Strefa 1-5.
Układ 2000 Strefy 5-8
Układ 1942 Mapa topograficzna 1:10000; 1:50000. Mapa sozologiczna, hydrograficzna w skali 1:50000.
WSG84/EPSG:3426 – jest układ współrzędnych, który został zaproektowany.
Od początku należy zdefiniować układ współrzędnych warstwy (ustawienia własności)
Układ danych i ramki mają być tak samo „reprojekcji w locie”
Oprogramowanie GIS może nie rozpoznać układu współrzędnych. Należy wtedy nadać układ „na siłę”.
Zdarzają się wypadki, kiedy otrzymujemy dane w postaci cyfrowej i nie wiemy w jakim układzie.

EPSG (European Petroleum Survey Group).
Kody EPSG powastały w celu standartyzacji nazewnictwa i parametrów układów współrzędnych.
EPSG Geodetic Parameter Set – baza danych, w której zawarte są informację o parametrach definiujących kształt Ziemi. 3700 kodów.
PUWG=Poland CS92 , EPSG:2180.
Przeliczenia i transformacje współrzędnych. GeoNet – system geodezyjny.
Georeferencje
Geoodniesienie (odniesienie przestrzenne) – proces zdefiniowania usytuowania danych rastrowych we współrzędnych mapy aby połaćzyć dane rastrowe z danymi przestrzennymi.
Kalibracja
- osie układu pikselowego są równoległe do osi układu współrzędnych prostokątnych płaskich;
- na podstawie współrzędnych piskelowych potrafi określić współrzędne terenowe;
Etapy kalibracji w ArcGIS
Otwórz pasek „georeferencing”
Dodaj warstwę raster do kalibracji (wektor lub raster)
Dodaj punkty kontrolne
Dobierz dokładność – odrzuć niedokładność lączą.
Zapisz transformacje – zaktualizuj geoodniesienie lub rektufikuj (zapisz nowy raster).
Metody nadawania georeferencji
-według sytuacji;
-według przecięcia się siatki kilometrowej;
-według naroży mapy.
Metadane – zbiór informacji szczegółowo opisujących dane, zbiory danych czy też usługi, zapisane w XML.
Rada Infrastruktury Informacji Przestrzennej – koordynacyjne tworzenie, utrzymywanie i rozwijanie tej infrastruktury.
Podstawy projektowania i implementacji systemów geoinformacyjnych.
UML – abstrakcyjny model
XML/GML, SQL – struktura logiczna
System, aplikacja, BD – implementacja modelu
UML – język formalny, pozwalający na budowanie abstrakcyjnych i uniwersalnych modeli, mających odzwiercedlać pewen fragment rzeczywistości.
XML – uniwersalny język formalny, przeznaczony do reprezentowania róźnych danych w strukturalizawonay sposób. Jest niezależny od platformy, dlatego doskonale nadaje się do wymiany w sieci. Do przekazywania danych XML fizycznie potrzeba dwóch plików:
XSD – „tablica kodowa”; XML – zawiera konkretne wartości przekazywanych danych.
XML Schema – strukturyzuje oraz waliduje dokumenty XML;
XSL transformation – transformuje i przetwarza dokumenty XML;
GML – jest odmianą języka XML, opracowana dla opisu danych przestrzennych;
OWL – standart, pozwalający na definiowanie klas na podstawie własności danych.
Dane – opisowe, przestrzenne, metadane.
Geometryczne: lokalizacja (położenie), wielkość i kształt. (bezwzględne)
Topologiczne: relacje przestrzenne między obiektami. (względne).
Obiekt geograficzny obiejt przestrzenny.
Do opisu własności reprezentowanych w bazie danych wykorzystuje się wybrany zestaw atrybutów, a dla wydarzenia – ich wartości.
Atrybut – rodzaj skały, wiek, geneza, rodzaj formy, w której skały występują.
Atrybuty przestrzenne:
- odniesienie do dowolnego układu współrzędnych płaskich;
- dodatkowo podanie współrzędnej wysokości dla danego obiektu;
- relacje topologiczne, określające związki obiektu z innymi obiektami.
Atrybuty nieprzestrzenne – jakościowe lub ilościowe.
Teledetekcja i fotogrametria:
rozpoznanie obiektów i zjawisk;
lokalizowanie obiektów i zjawisk;
analiza zmian.
Fotogrametria – dziedzina, która dostarcza informacji o obiekcie na podstawie zachowanych obrazów.
- topograficzna; – nietopograficzna. -lotnicza; -naziemna.
Stereogram – fotogrametria dwuobrazowa stereodkopowa para zdjęć lub rysunków poprawnie zorientowana i umiejscowana do obserwacji stereoskopowej.
Lotnicza platforma fotogrametryczna: zmodyfikowany samolot, system do zarządzania lotu, sensory.
Teledetekcja – rodzaj badań, wykonywanych z pełnej odległości z dopomogi chujników.
Promieniowanie elektromagnetyczne, magnetyzm, grawitacje, fale akustyczne oraz promieniotworzość.
W teledetekcji wykorzystuje się tylko okno atmosferyczne, te okresy, z których promieniowanie bez większych przeszkod przechodzi przez atmosferę.
Metody teledetekcyjne: aktywne, pasywne.
Aktywne – sygnał jest wysłany z instrumentu, a po odbiciu od obiektu, odbierany i dualizowany.
Radar – mikrofale, lidar – światło, sodar lub sonar – fale akustyczne.
Zdjęcie fotograficzne – pasywne.
Skaning laserowy: naziemny, mobilny, lotniczy, satelitarny.

Сутність суспільства як соціального феномену

Суспільство — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.Цей термін вживається і на позначення конкретного виду суспільства з його історичними, економічними, культурними особливостями (наприклад, українське суспільство).

До найхарактерніших сутнісних ознак суспільства належать:

—      спільність території проживання людей, що взаємодіють між собою;

—      цілісність і сталість (єдине ціле);

—      здатність підтримувати та відтворювати високу інтенсивність внутрішніх зв’язків;

—      певний рівень розвитку культури, система норм і цінностей, покладених в основу соціальних зв’язків між людьми;

—      автономність та самодостатність, самовідтворення, саморегулювання, саморозвиток.

Із соціологічної точки зору американський соціолог Едуард-Альберт Шілз (нар. у 1911 р.) суспільством вважав об’єднання, що відповідає таким критеріям:

—      існування його як елемента більшої системи;

— ідентифікація з певною територією;

—      наявність власної назви та історії;

—      укладення шлюбів між представниками даного об’єднання (суспільства);

—      поповнення за рахунок дітей, які визнані представниками цього суспільства;

—      існування його у тривалішому часі, ніж середня “тривалість життя окремого індивіда;

—      єдність загальної системи цінностей (традицій, звичаїв, норм, законів, правил тощо).

Усе це дає змогу трактувати суспільство як соціальну систему.

Соціальна система — цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Кожен з цих елементів соціальної системи перебуває у взаємозв’язках з іншими, займає специфічне місце та відіграє певну роль у ній. А завдання соціології полягає у з’ясуванні структури суспільства, науковій характеристиці його елементів, їх взаємодії і взаємозв’язку.

Різними є погляди і на причини та процес виникнення суспільства, які зводяться до трьох теорій:

1.      Природна (праця створила людину, перетворивши стадо на культурне угруповання виробників).

2.      Божественна (Бог створив людину, заповів їй матеріальний світ і моральний закон).

3.      Космічна (людство створене інопланетянами, які маніпулюють ним у власних цілях).

Ці теорії надто абстрактно, по-філософськи пояснюють виникнення суспільства. Соціологічні наукові концепції по-своєму трактують походження суспільства, апелюють до різних чинників, що зумовлювали цей процес.

Інструментальна концепція. Згідно з нею головним чинником, що зумовив формування суспільства, є здогадливість та кмітливість людини, завдяки яким вона винайшла спеціальні знаряддя для задоволення власних потреб. Спочатку примітивні, дедалі досконаліші, вони зберігали зусилля людини у добуванні їжі та тепла. Використовуючи знаряддя, вона навчилася працювати, поліпшувала свій добробут. Це зумовило функціональне дрібнення родової общини, розподіл праці, що у свою чергу спричинило виникнення економічних відмінностей між людьми та родинними групами. З’явилася і почала розвиватися соціальна організація.

Сексуальна концепція. Прихильники її вважають, що головним чинником зародження суспільства є позасезонний характер розмноження людини та її задоволення від статевого акту. Це надає процесові виношування і народження спонтанності, позаконтрольності, а існуванню групи — непередбачуваності. Відповідно в общині надмірна кількість слабких, незахищених осіб, що потребують опіки і за низького рівня розвитку ризикують загинути. Тому природна необхідність контролю над народжуваністю зумовила формування родин, виникнення норм, які регулювали сексуальні та інші відносини в угрупованні, сприяли плануванню господарського життя тощо. Постійний розвиток регулюючих норм стимулював еволюцію общин, зумовивши з часом виникнення соціальної організації.

Кратична (грец. kratos — сила, влада) концепція. Згідно з її постулатами сила та розум розподілені між людьми нерівномірно. Разом з природною експансивністю (жадобою і цікавістю) переваги окремих людей за певними критеріями (фізична міць, спостережливість, спритність тощо) дають їм змогу зайняти вигідні позиції, прибрати до рук краще місце, їжу, сексуального партнера та ін. Навчившись панувати та отримувати знаки улесливості одноплемінників, лідери почали утверджувати систему правил шанування вождя, передачі влади, розподілу привілеїв серед інших членів угруповання. Норми, які забезпечують відносини нерівності, стають основними для соціальної організації. Еліта використовує владу як засіб впливу на маси та привласнення ресурсів, створюваних общиною, забезпечуючи водночас її подальший розвиток.

Тендерна концепція. Заснована на аналізі розподілу соціальних ролей між особами жіночої та чоловічої статі. Оскільки жінка володіє біологічною монополією на відтворення роду, і для немовлят є не тільки кровним, а й першим взірцем для наслідування, її роль і воля в общині особливо значущі, Відповідно значущість чоловіка значно менша, його роль зведена до обслуговування процесу відтворення (забезпечення зачаття, захисту, тепла, їжі тощо). За соціальними ролями жінки незамінніші за чоловіків. Незадоволені своїм становищем, чоловіки створюють штучну противагу жіночій «монополії відтворення» у формі чоловічої «монополії на встановлення порядку». А коли вони стали домовлятися про розподіл жінок, виникла соціальна організація. Попри те, що чоловіки споконвіку порушують власні домовленості, вони продовжують дотримуватись первісної кругової поруки, не допускаючи жінок до соціально значущих сфер, пов’язаних з владою, управлінням, розпорядженням ресурсів.

Семантична концепція. Стрижнем її є визнання фізичної, психологічної, розумової слабкості людини як біологічної істоти, яка до того є ще й одним з наймолодших видів живого світу (8—10 млн. років еволюції). У зв’язку з біологічною вразливістю закон виживання штовхає людей до об’єднання зусиль, тобто до створення колективної організації, яка здійснює координацію, диференціацію, та комбінування їх функцій. Усе це потребує попередньої домовленості, що можливо лише з розвитком спілкування, використання мови як його засобу. Виробляючи символи та значення, домовляючись про правила їх тлумачення, активно застосовуючи мову, люди формують організований світ комунікації, яка опосередковує їх матеріальну діяльність. Унаслідок цих процесів виникає система упорядкованих колективних взаємодій, формується суспільство.

Еволюція уявлення про суспільство та теорії його походження

Соціологічна думка від свого зародження постійно намагалася пізнати, осмислити сутність, основні засади функціонування, найхарактерніші особливості суспільства як соціального феномену. Так, античні філософи, зокрема Арістотель, Платон, ототожнювали суспільство з державою. У середньовіччі поширеною була думка про те, що суспільство виникло внаслідок домовленості людини з Богом; у нові часи побутувала ідея суспільного договору між людьми, внаслідок якого постало суспільство, хоча деякі філософи (Д. Дідро) вважали, що життя людей завжди було суспільним.

Якісно нове розуміння категорії «суспільство» запропонувала соціологія в середині XIX — на початку XX ст. Так, О. Конт і Г. Спенсер вважали його динамічним утворенням, що, як і кожний живий організм, перебуває у постійному розвитку, виявляючи здатність до саморегулювання. Е. Дюркгейм розглядав суспільство як надіндивідуальну реальність, що заснована на колективних уявленнях. Для М. Вебера суспільство — це взаємодія людей, яка є продуктом соціальних, тобто орієнтованих на інших людей, дій. Г. Тард розумів суспільство як продукт взаємодії індивідуальних свідомостей через передавання людьми один одному переконань, прагнень, спонукань тощо.

Різні аспекти суспільства як соціологічного феномену є предметом багатьох сучасних досліджень. Залежно від погляду на суспільство як фундаментальну категорію соціології формувалися відповідні теорії суспільства, у розвитку яких простежується три періоди:

1.      Кінець XVIII — початок XX ст. Соціологія функціонувала як сукупність поглядів щодо промислового суспільства. Всі тодішні теорії виходили з того, що суспільство, яке зароджується, має індустріальний характер, а економічна система визначає тип суспільства, задає принцип суспільного порядку.

2.      20-ті — кінець 60-х років XX ст. Учення цього періоду зосереджувалися на фіксації нових специфічних рис, явищ, зумовлених переходом до стадії організованого капіталізму, передусім в економічній сфері.

Суспільство вони тлумачили як державно-монополісти чний (з точки зору форми власності), організований (з огляду на соціальні та економічні процеси), зрілий, розвинутий капіталізм як менеджеріальне суспільство (враховуючи домінуючу професію у всіх галузях), як суспільство масової культури.

3.      70—90-ті роки XX ст. На цьому етапі виникають «концепції інформаційного суспільства» (теорії Д. Белла, Р. Дарендофа, О. Тоффлера, Ф. Ферроратті та ін.), які фіксують трансформації в економічній системі, структурі формальної та неформальної влади, інформаційній сфері. Вони розглядають інформаційне суспільство як особливу стадію історичного та соціально-економічного розвитку людства.

Сторінка 1 з 954123...1020...Остання »