Архів теґу: Петро Яцик

Його вибір

…Літак з Європи взяв курс на Північноамериканський континент. Поміж його пасажирів – Петро Яцик. Його майбутнє нарешті чітко визначилося: він житиме в Канаді. Прощавай, поруйнована війною Німеччино, прощавай, перекроєна новими кордонами Європо, і десь у самісінькій глибині її — Верхнє Синьовидне…

У літаку йому вперше стало в нагоді знання англійської мови. І не тільки тому, що допомагав своїм землякам, які теж летіли до Канади, порозумітися з представником цієї країни, котрий їх супроводжував.

Англійська мова допомогла йому внести важливу корекцію у свою долю на тій землі.

Він запитав відповідального за розселення емігрантів канадського представника: чи можна не їхати до далекого Едмонтона (туди для допомоги фермерам направляли емігрантів), адже стоїть зима, ніяких польових робіт там поки що немає.
Хоч канадець і був приємно здивований Яциковим знанням англійської, усе ж трохи насторожився: цей молодий емігрант ще не встиг поселитися в його країні, а вже прагне змінити передбачений для таких, як він, регламент умов поселення.

Але Яцик спокійно йому пояснював: він одразу ж знайде собі роботу в Монреалі, куди вони прилітають. Там у нього є добрий знайомий, який за потреби в цьому допоможе. Підкреслив, що не збирається одержувати допомогу для безробітних і жити з неї, бо їде в цю країну не для того, аби бути в ній дармоїдом.

Відповідальний представник йому повірив. Для годиться пострахав Яцика, що потім наведе про нього довідки, чи справді він одразу ж став до роботи, і дозволив не їхати в холодний Едмонтон.

Уже в аеропорту канадець на всяк випадок зателефонував на вказану Яциком адресу й перепитав, чи там справді проживає названий чоловік. Господиня це підтвердила. Він, мовляв, чекає свого знайомого, котрий має днями прилетіти з Німеччини, а вона згодна взяти того в квартиранти.

Представник не приховував свого задоволення: усе сказане Яциком точно збігалося.

Петро переконався: у цій країні легко порозумітися, якщо чесно й щиро кажеш про свої наміри і маєш розумні аргументи.

Інші емігранти, які через лінощі навіть бодай трохи не вивчили англійську, у нових умовах не могли ні відстояти свої інтереси, ні бодай проафішувати свої наміри. Тут вони були майже німі. Ніякого вибору їм ніхто не пропонував, а самі вони його не знайшли. Хотіли того чи ні, а довелося їм ще мандрувати з Монреаля до Едмонтона.

А Яцик, який мав за плечима двадцять сім літ, надію і рішучість у душі й сім доларів у кишені, узяв таксі й поїхав за вивченою напам’ять адресою, де він мав поселитися.

Два долари — плата за таксі. П’ять одразу ж віддав господині за квартиру. Тепер у кишенях порожньо, але в нього є руки й голова на плечах. Отже, не пропаде.

419 слів За М. Слабошпицьким

Нести у світ добро

Петро Яцик — патріот і меценат — справляє враження чоловіка дуже надійного. Він має тверде слово, не щедрий на всілякі обіцянки, але, пообіцявши щось, неодмінно виконає, хоч би яких зусиль це йому коштувало.
Уже потім я не раз переконувався в справедливості свого першого враження від Петра Яцика. Єдине пи-тання, на яке я не міг для себе відповісти: це в нього вроджене чи вироблене життям? Так, він творив себе, наче писав книгу чи ліпив скульптуру, орієнтуючись на еталони культури ділового світу, позбуваючись таких карика-турних риси, як розхристаність душі, пустопорожня балаканина й інше, що так прикро вражає нас у багатьох людях. Але Яцик якби мав вроджену діловитість й відповідальність, своєрідний фундамент, без якого він так далеко не просунувся б у процесі самовиховання й самовдосконалення.
Згадуючи його багате на складні перипетії життя, не раз впевнювався: він — людина сильна, яка вміє боротися до кінця, а не сходить з дистанції на півдороги, прагне скористати кожен — бодай і найменший — шанс. І, напевно, саме тому здебільшого перемагав.
Отже, Петро Яцик — це яскравий індивідуум суспільства. Прагнення і здобування висот він вважав єди-ним здоровим виправданням на існування. Боротьбу за життя — єдиним реальним виправданням життя.
Той, хто неспроможний іти до висот, підсвідомо перестає боротися за своє місце на землі, між людьми. Він нидіє втрачає право на життя і помирає. Порожні розмови не є змаганням. Адже тільки те, що кожний з нас окремо і всі ми разом здобудемо і залишимо по собі, принесе добро Україні в країнах нашого поселення, а також і на рідних землях.